Діти, школа, вчителі... Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої
спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше — це дитинство,
сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки,
перерви, свята, походи...
І вчителі, які спливають час від часу у твоїй
пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова,
сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому
віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.
Школа...
Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона
живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у
пам’яті в будь-яку хвилину.
І деколи хочеться повернутися у її
багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було
так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані
здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини.
Тому й приходять
ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий